Коваленкова А.А.
ВЗАЄМОДІЯ ПРАВА І МОРАЛІ ЯК СОЦІАЛЬНОЇ НОРМИ В УКРАЇНІ У ХХІ СТОЛІТТІ *
Аннотация:
в статті розглянуто позиції науковців сьогодення та минулих століть щодо взаємодії права і моралі, проаналізовано зміни, які відбулися в суспільстві за останні декілька століть. Пропонується дослідити сучасний прояв моралі в правовому суспільстві української Держави ХХІ ст. Стосунки між людьми регулюються різними соціальними нормами та найважливіші з них є право і мораль. Правом регулюються повсякденні сфери суспільного життя та з часом з’являється ще більший спектр соціальних зв’язків які потребують належного регулювання та впорядкування. Пропонується зануритись у суть права та моралі, як правових норм сьогодення, тому що право є свідомим проявом людської волі. Моральні постулати є відбитками інтересів та потреб людей. Мораль і право тісно пов’язані з волею та волевиявленням громадян української держави, їх індивідуальних бажань та особистих прагнень на яких будується «державний характер влади». Мораль, в свою чергу, присутня у всьому різноманітті стосунків між людьми, яка паралельно з виникненням права закріплюється у багатьох правових нормах
Ключевые слова:
право, мораль, суспільство, соціальні норми, взаємозв’язок
Постановка проблеми. Українське суспільство являє собою складний організм, систему відносин, які постійно потребують регулювання та впорядкування. Протягом історичних подій народ створював безліч різноманітних правил поведінки, традицій̆, звичаїв та заборон у сукупності - соціальних норм, що регулювали відносини між людьми з настанням певних наслідків. Право і мораль постійно змінюються разом із суспільством у якому вони співіснують. У найвищому Законі України – Конституції України (далі - Конституція) закріплені основні та головні соціальні норми моралі та права громадян. Також, Конституція виступає регулятором цих соціальних відносин. Актуалізація проблеми полягає у взаємодії правових і моральних аспектах сучасного суспільства та процесу розбудови суверенної, демократичної, правової та соціальної української держави. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Морально-правові проблеми розвитку сучасного суспільства та суспільних феноменів досліджували провідні зарубіжні та вітчизняні науковці: А. Аверін, Р. Апресян, В. Бабкін, В. Бачинін, А. Бернюков, В. Братасюк, Р. Волітова, В. Графський, В. Грачов, С. Гусарєв, А. Гусейнов, С. Дністрянський, О. Дробницький, В. Єфименко, А. Заєць, О. Зайчук, Б. Кістяківський, В. Корецький, О. Лінчук, В. Малахов, А. Мордовцев, П. Недбайло, А. Овчинников, Н. Оніщенко, М. Панов, О. Петришин, Л. Попов, В. Рибаков, В. Селіванов, С. Сливка, Ф. Таранов- ський, А. Титаренко, М. Тофтул, А. Француз, В. Швачка, П. Юркевич та ін. Метою статті є комплексне дослідження взаємодії права і моралі та їх змін у ХХІ ст. в Україні на базі правових відносин. Виявлено особливість моралі проникати у всі сфери суспільного життя враховуючи її універсальність та неінституційність. В статті розкрито як ці аспекти розрізняються, взаємодіють та формують поведінку населення в країні, що згодом закріплюється у нормативноправових актах. Виклад основного матеріалу. Як відомо, мораль (лат. mores – звичаї) – це система світоглядних настанов, принципів і норм поведінки, які втілюють уявлення про добро і зло, належне і неналежне, справедливе і несправедливе. Розрізняють індивідуальну і групову мораль. Носієм індивідуальної моралі є особистість, а дотримання її вимог забезпечується сумлінням людини. Носієм групової моралі є певна група людей (професійна корпорація, етнічна група, релігійна конфесія, конкретне суспільство тощо), а дотримання її вимог забезпечується не лише моральною свідомістю індивіда, а й громадською думкою. У певному сенсі можна також говорити про універсальну мораль, яка спирається на загальнолюдські цінності. Право і мораль мають спільну ціннісну основу і служать одній меті – забезпеченню мирного співіснування людей в суспільстві. Разом з тим, у процесі диференціації мононорм первісного суспільства вони стали самостійними соціальними регуляторами. [1] Апріорним є те, що демократична Держава має виступати захисником суспільної моралі і такі дії соціально та юридично обумовлені. Особливе місце в дослідженні проблематики права і моралі займає представник критичної філософії Густав Радбрух (1878-1949). Згідно його підходу право це поняття культури, моральність відноситься до внутрішніх цінностей. На думку німецького філософа права; підлягає сумніву два ціннісні поняття: справедливість і моральність або два культурних: право і мораль [2]. Все ж таки, право має відмінність від моралі своїм характером виконання саме норм права. Виконання моральних і правових норм здійснюється суб’єктами права на добровільних засадах в силу їх розуміння. Норми моралі втілюються у життя в силу особистих звичок та переконань людини. Внутрішнім важелем моралі є совість індивіда, а зовнішнім – суспільна думка. Право, що закріплене в законі як нормативно-правовий акт, має безпрецедентні гарантії виконання, апарат примусу та авторитет сили влади держави. Мораль, як і право має свої заходи примусу, такі як – суспільна думка, тиснення більшості у колективах, вплив соціальних спільнот. Моральний примус полягає у психологічному аспекті суб’єкта правовідносин при вчиненні аморального вчинку і суспільство осуджує таку особу певною мірою. Зазвичай, щоб підкреслити відмінність між правом і мораллю, використовують такий вираз: «Зовнішній формалізм права, внутрішня змістовність моралі» (право - формально, мораль - змістовна) [3]. Варто звернути увагу, що у ХХІ ст. право і мораль перебувають у тісному взаємозв’язку. Вони часто взаємозумовлюють одне одного, а часом діаметрально протилежні. Це свідчить про їхню діалектичну взаємодію, спільні та відмінні сторони. Мораль виникає ще у первісному суспільстві, коли люди починають замислюватись над такими поняттями, як добро, зло, справедливість, гідність, честь, милосердя. Мораль зароджується ще до поділу суспільства на класи, ще до виникнення інституту держави. Право виникає тоді, коли виникає суспільство і з’являється потреба в регулю- ванні суспільних відносин, узгодженні потреб окремих індивідів із потребами більшості. Воно виражає волю держави, правосвідомість народу та окремих соціальних груп. Право має чітку структуру і відповідне юридичне оформлення у державно-правових актах. Право й мораль слугують загальній меті, відповідають чітко окресленим потребам сучасного соціуму – узгоджують інтереси особистості й суспільства, забезпечують права і свободи кожної людини, а також слугують підтримці громадського порядку. Їхня єдність утверджує культ справедливості у тій чи іншій державі, визначає межі і поле діяльності як окремої людини, так і суспільства в цілому [4., с 14]. Мораль, як і право, сприяє створенню, за словами українського філософа І. Шаповалової «замиреного середовища». Обидва ці соціальні явища слугують одній меті – створенню і підтриманню «замиреного середовища», забезпеченню соціального порядку. Але цієї мети вони досягають по-різному.
Номер журнала Вестник науки №7 (40) том 4
Ссылка для цитирования:
Коваленкова А.А. ВЗАЄМОДІЯ ПРАВА І МОРАЛІ ЯК СОЦІАЛЬНОЇ НОРМИ В УКРАЇНІ У ХХІ СТОЛІТТІ // Вестник науки №7 (40) том 4. С. 36 - 51. 2021 г. ISSN 2712-8849 // Электронный ресурс: https://www.вестник-науки.рф/article/4766 (дата обращения: 26.04.2024 г.)
Вестник науки СМИ ЭЛ № ФС 77 - 84401 © 2021. 16+