Стратілат Ю.В.
ФОНДОВИЙ РИНОК ТА ЙОГО РОЛЬ В УПРАВЛІННІ КАПІТАЛОМ *
Аннотация:
досліджено особливості управління корпоративним капіталом з урахуванням концепції життєв ого цикл у корпорацій. Визначено особливості структури корпоративного капіталу на кожному етапі життєвого цикл у корпорації, виходячи із особливостей змісту етапу. Установлено, що ефективна система управління корпоративним капіталом на кожному етапі життєвого цикл у розвитку підприємства дозволяє враховувати інтереси всіх зацікавлених сторін: власників, професійних менеджерів, інвесторів і працівників
Ключевые слова:
корпоративний капітал, структура корпоративного капіталу, життєвий цикл корпорації, елементи корпоративного капіталу
УДК 33
Стратілат Ю.В.
студентка кафедри економіки та сфери обслуговування
Київський національний університет технологій та дизайну
(Київ, Україна)
ФОНДОВИЙ РИНОК ТА ЙОГО РОЛЬ В УПРАВЛІННІ КАПІТАЛОМ
Анотація: досліджено особливості управління корпоративним капіталом з урахуванням концепції життєв ого цикл у корпорацій. Визначено особливості структури корпоративного капіталу на кожному етапі життєвого цикл у корпорації, виходячи із особливостей змісту етапу. Установлено, що ефективна система управління корпоративним капіталом на кожному етапі життєвого цикл у розвитку підприємства дозволяє враховувати інтереси всіх зацікавлених сторін: власників, професійних менеджерів, інвесторів і працівників.
Ключові слова: корпоративний капітал, структура корпоративного капіталу, життєвий цикл корпорації, елементи корпоративного капіталу.
Фондовий ринок – важлива складова частина соціально орієнтованої економіки, що сприяє оздоровленню та зміцненню фінансової системи країни, створенню необхідних фінансових резервів, залученню вітчизняного й іноземного капіталу, вільному та ефективному переливу фінансових коштів із малорентабельних галузей і реґіонів у високорентабельні, а також із сегментів ринку, де є надлишок капіталу, в сегменти, де відчувається його нестача. У зв’язку з цим виникає неабияка потреба в глибокому, обґрунтованому вивченні тих процесів, які пов’язані з розвитком перетворень, що відбуваються під час здійснення підприємством діяльності на фондовому ринку.
Дослідженням питань формування, розвитку та вдосконалення діяльності на фондовому ринку займалися зарубіжні й вітчизняні дослідники: М. Алєксєєв, Б. Альохін, В. Балабанов, В. Беренс, М. Берзон, И. Бланк, Є. Брігкем, Л. Дж. Гитман, М. Джонк, Е. Жуков, В. Колесник, Ю. Лисенков, О. Мендрул, Л. Мертенс, О. Мозговий, Д. Норткотт та багато ін., які у своїх працях розглядали окремі аспекти функціонування підприємств на фондовому ринку. Незважаючи на значні здобутки в дослідженні проблем у цій галузі, ряд питань необхідно уточнити. Зокрема, потребує вивчення і теоретичного осмислення механізм функціонування підприємств на фондовому ринку; є нагальна необхідність вироблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення методики ефективного функціонування акціонерних товариств.
Актуальність теми роботи полягає в тому, що розвиток ринку цінних паперів є індикатором лібералізації економіки та успішного проведення ринкових реформ, створює важливий компонент сучасного механізму економічного регулювання, надає економіці певної гнучкості й мобільності, забезпечуючи можливість швидкого переливу ресурсів із одних галузей в інші та здійснення структурної перебудови виробництва, це і обумовлює актуальність теми.
Об'єктом дослідження є фондовий ринок України.
Предметом дослідження є регулювання фондового ринку.
Метою дослідження є вияснення особливостей державного регулювання фондового ринку України.
Завданнями є:
- охарактеризувати фондовий ринок: сутність, структуру, функції;
- розглянути особливості функціонування та розвитку фондового ринку в Україні;
- проаналізувати вплив економічної кризи на особливості державного регулювання фондового ринку в Україні.
Ринок цінних паперів - це частина фінансового ринку (інша його частина - ринок банківських кредитів). Банк рідко видає кредити більше ніж на рік. Випускаючи цінні папери, можна отримати гроші навіть на декілька десятиліть (облігації) або взагалі у безтермінове користування (акції). За цим поділом фінансового ринку на дві частини стоїть поділ капіталу на оборотний і основний.
Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Наприклад, банки надають посередникам ринку цінних паперів кредити для підписки на цінні папери нових випусків, а ті продають банкам великі блоки цінних паперів для перепродажу і з інших причин. В розвинутих європейських країнах основну посередницьку роль на ринку цінних паперів відіграють найбільші комерційні банки.
Завдання ринку цінних паперів - забезпечити як найбільш повний та швидкий перелив заощаджень в інвестиції (у фінансові активи) по ціні, котра б влаштовувала обидві сторони. Вирішення цього завдання базується на діяльності загальної структури фондового ринку, що складається з трьох підструктур:
- цінних паперів, які є предметом торгівлі на ринку цінних паперів (визначається, що саме продається й купується);
- учасників (суб’єктів) ринку цінних паперів (визначається, хто саме купує і продає цінні папери);
- процесу (технології) фондової діяльності (визначається, як саме відбувається обіг цінних паперів).
Виходячи з вищесказаного, можемо сказати, що предметом торгівлі на ринку цінних паперів є цінні папери. У Законі України «Про цінні папери і фондову біржу» дано їх визначення. «Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам»[2, с. 18].
Учасниками торгівлі виступають: емітент (особа, що здійснює випуск цінних паперів), що зацікавлений в мобілізації вільних коштів; інвестор, який має вільні кошти і бажає вигідно їх розмістити; посередник, який забезпечує обмін зобов’язань (цінних паперів) емітентів на грошові засоби інвесторів; держава, яка шляхом прийняття законодавчих актів та створення відповідних державних органів визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку з метою підтримання його ефективного функціонування і захисту його учасників.
Вся існуюча система інститутів фондового ринку представляє собою інфраструктуру ринку цінних паперів. Вона визначає основний порядок практичних дій учасників ринку і юридичні аспекти оформлення операцій. В даний час на Україні створені і працюють 25 територіальних управлінь Державної комісії по цінних паперах і фондовому ринку (Комісії), а також відділення (в Севастополі і Кривому Розі), які безпосередньо підзвітні територіальним управлінням Комісії.
Розвиток ринку капіталів передбачає значну кількість елементів інфраструктури, а саме: фондову біржу, валютну біржу, страхові компанії, аудиторські компанії, брокерські фірми, комерційні банки і т.д. Крім того, значна частина елементів інфраструктури ринку капіталів тісно пов’язана з державою [5, с. 27].
Законодавством України визначено такі види професійної діяльності на фондовому ринку:
- ведення реєстру власників іменних цінних паперів - збирання, фіксування, обробка, збереження і надання даних, що забезпечують систему реєстрації власників іменних цінних паперів;
- депозитарна діяльність - надання послуг зі збереження цінних паперів і (або) обліку прав власності на них, а також обслуговування угод щодо цінних паперів;
- розрахунково-клірингова діяльність, тобто визначення взаємних зобов’язань щодо угод з цінними паперами і виконання розрахунків;
- торгівля цінними паперами, тобто виконання громадянсько-правових угод щодо цінних паперів;
- діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку, надання послуг, які безпосередньо сприяють укладанню угод на біржовому і позабіржовому ринку цінних паперів.
Ринок цінних паперів поділяють на первинний та вторинний ринок. Термін “первинний ринок” відноситься до продажу нових випусків цінних паперів. У результаті продажу акцій та облігацій на первинному ринку емітент отримує необхідні йому фінансові засоби, а папери осідають у руках першочергових покупців. Слідом за цим першочерговий інвестор має право перепродати ці папери іншим особам, а ті в свою чергу можуть перепродавати їх наступним вкладникам. Слідуючий перепродаж цінних паперів утворює вторинний ринок, на якому вже не відбувається акумулювання нових фінансових засобів для емітента, а має місце тільки перерозподіл ресурсів серед наступних вкладників. Без повноцінного вторинного ринку не можна говорити про ефективне функціонування первинного ринку. Створюючи механізм для термінового перепродажу цінних паперів, вторинний ринок посилює до них довіру зі сторони вкладників, стимулює їх бажання купувати нові фондові цінності і тим самим сприяє більш повному акумулюванню ресурсів суспільства в інтересах виробництва [6, с. 17].
При відсутності вторинного ринку або його слабкій організації наступний перепродаж цінних паперів був би неможливий або громіздким, що відштовхнуло б інвесторів від купівлі усіх або частини цінних паперів. В результаті суспільство залишилось би у програші, тому що багато хто, особливо нові підприємства та починання, не отримали б необхідної підтримки.
У структурі вторинного ринку виділяють біржовий і позабіржовий обіг цінних паперів.
Термін “біржовий обіг” означає купівлю-продаж цінних паперів на біржі. Позабіржовий обіг - купівлю-продаж цінних паперів поза біржею шляхом прямої операції обміну між продавцем і покупцем. На біржу допускаються не всі компанії, а тільки ті, що відповідають встановленим на біржі правилам. Той факт, що цінні папери якої-небудь фірми котируються (продаються та купуються) на біржі, являється для неї престижним. Одночасно біржа слідкує за своїм реноме і не допускає до біржового обороту папери другорозрядних компаній.
Кожна біржа встанавлює свої вимоги стосовно прийому цінних паперів. Тому папери деяких компаній можуть котируватися на одній і не котируватися на іншій біржі. У позабіржовому обороті котируються цінні папери як правило другорозрядних компаній; папери деяких фірм можуть одночасно обертатися як у біржовому, так і у позабіржовому обороті.
Позабіржовий ринок діє на основі телефону, телекса, комп’ютерної мережі, об’єднаних у єдиний організм лініями зв’язку тисяч інвестиційних фірм. Якщо біржовий ринок доступний тільки для солідних корпорацій, то позабіржовий - практично будь-якій компанії. Для цього необхідно тільки, щоб знайшлась брокерська фірма, яка б погодилась підтримувати вторинний ринок з даного виду цінних паперів [5, с. 35].
Економічний зміст цінних паперів та їх види.
Будь-який цінний папір характеризується трьома такими універсальними ознаками:
1) цінний папір є свідоцтвом емітента про те, що він узяв на себе певні зобов’язання перед інвестором. Емітент не має права в односторонньому порядку, якщо це не обумовлено в договорі з інвестором, відкликати цінний папір, анулювати його, обміняти, відібрати і здійснювати інші дії, на шкоду правам та інтересам інвестора.
2) інвестор не повинен підтверджувати будь-якими іншими документами свої права, що випливають із самого факту володіння цінним папером.
3) для передачі прав власності на цінний папір достатньо внести ім’я нового власника до реєстру акціонерів у реєстратора або депозитарія.
Конкретна сукупність майнових прав, привілеї та обмеження визначаються конкретним видом цінних паперів.
Будь-який цінний папір, як специфічний інструмент правового регулювання, носить двоякий характер. У чому це проявляється? Перш за все цінний папір - це інструмент оформлення певних економічних відносин, в основному зобов’язуючих. Таким чином, завжди можна говорити про права, що підтверджуються цінним папером. Крім того, цінний папір є власністю (об’єктом речових прав, а також різних договорів). Звідси можна говорити про права на цінний папір, розуміючи під цим право власності або інше майнове право [5, с. 67].
Будь-який цінний папір характеризується нерозривним зв’язком між правами "на" цінний папір та правами "з" цього паперу. Це, зокрема, проявляється у класичному визначенні цінного паперу, що встановлює можливість здійснення права з цінного паперу тільки у випадку пред’явлення оригінального документу - цінного паперу. В наш час, у зв’язку з розвитком безготівкових цінних паперів можна говорити про деяку модифікацію цього визначення. Однак, той зв’язок, який встановлює можливість здійснення прав з цінного паперу в залежності від володіння правами на цінний папір, повинен існувати при будь-якій формі випуску. Це є однією з характеристик цінних паперів, яка надає можливість відрізнити цей інструмент від майнових прав, що виникають із договорів. З цієї точки зору багато так званих сурогатних цінних паперів типу купчих на акції являються підтвердженням певних договірних відносин і не приймають самостійного, відірваного від цих відносин значення, тобто будь-який цінний папір підтверджує майнове право, проте не всяке майнове право підтверджується цінним папером.
За ознаками їхньої економічної природи цінні папери, як правило, підрозділяють на пайові папери, боргові та похідні фінансові інструменти. Пайові папери засвідчують відносини співвласності або пайової участі у формуванні статутного фонду і розподіленні прибутку (акції). Боргові папери опосередковують кредитні відносини (облігації, ощадні сертифікати, депозитні сертифікати, векселі та ін.). Похідні фінансові інструменти (опціони, ф’ючерси, варанти та ін.) - це особливі фондові цінності, які фіксують проміжні права партнерів у процесі укладання угоди. Вони не дають ні права власності, ні права на отримання доходу, але засвідчують право на купівлю або продаж цінних паперів різних видів.
Залежно від мети їхнього випуску цінні папери поділяються на фондові й комерційні. Перші призначено для формування капіталу (акції, облігації), другі - для опосередкування товарних відносин (векселі, акредитиви. Як правило, фондові папери або є безтерміновими, або діють понад рік, а комерційні є у своїй більшості короткотерміновими. Усі комерційні папери є борговими. Їх випускають недержавні емітенти і без спеціального забезпечення (застави). У певному розумінні комерційні папери є кредитними грошима і лише частково служать для інвестування капіталу. Якщо цінні папери мають цільове призначення, то їх можна класифікувати як папери для інвестування, кредитування і розрахунків за постачання та зобов’язання [12, с. 82].
Усі цінні папери можна поділити на ринкові, котрі можна перепродувати, і неринкові, які дозволено продавати тільки один раз: емітент продає цінні папери інвестору, який у цьому разі є не тільки першим, а й останнім покупцем цінних паперів такого виду.
Цінні папери можна не тільки продавати, а й дарувати або заповідати.
Важливою ознакою цінних паперів є їх задатність до конвертування - вилучення емітентом з обороту та анулювання цінних паперів якогось виду через їхній обмін на цінні папери іншого виду того самого або іншого емітента (у разі реорганізації першого).
У зв’язку з інтернаціоналізацією фондової діяльності на міжнародному ринку розширюється наявність міжнародних цінних паперів. До них належать євроноти — це короткострокові боргові папери, які випускаються на строк 1, 3, 6 місяців через тендер та гарантуються інвестиційним банком чи групою банків, які викупають їх самі або ж продовжують позичальнику кредитну лінію [17, с. 32]. Випускаються також єврооблігації, котрі у вигляді позики можуть розміщуватися у будь-якій промислово розвинутій країні.
Цінний папір може мати вигляд як документарної так і бездокументарної форми, тобто власник може встановлюватись на підставі пред’явлення сертифіката або на підставі запису в системі ведення реєстру власників цінних паперів.
Наявність електронної техніки надає можливість робити емісію цінних паперів без оформлення їх «паперового» (документарного виду). Замість цього стали практикуватися інші документи, передовсім виписки депозитаріїв, котрі використовуються для доказу прав власників цінних паперів. Така форма цінного паперу широко використовується в різних країнах.
У нашій країні використання бездокументарного цінного паперу діє на основі Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", у якому сказано: «Система Національного депозитарію створюється з метою:
- запровадженя та обслуговування електронного обігу цінних паперів;
- нематеріалізації або знерухомлення матеріалізованих цінних паперів та подальшого обслуговування обігу цінних паперів у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів»[1].
Взагалі існує багато видів цінних паперів, випуск та обіг яких фіксується у відповідних закодавчих актах в різних країн по-різному.
В Україні дано право на випуск таких видів цінних паперів:
- акції;
- облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;
- облігації підприємств;
- казначейські зобов’язання республіки;
- ощадні сертифікати;
- векселі;
- приватизаційні папери[8, с. 12].
Усі цінні папери, які обертаються на ринку, можна розділити на три групи: акції, облігації і спеціальні цінні папери. Що стосується інвестицій і стабільності одержання доходу, найбільш якісними вважаються державні облігації, особливо короткотермінові ощадні векселі. Потім йдуть приватні облігації та акції великих компаній, що регулярно виплачують дивіденди. Саме ці види цінних паперів ми розглянемо докладніше.
Акція - вид цінного паперу без встановленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства.
Випуск акцій та їх придбання становлять економічний інтерес як для емітента, так і для інвестора. Для емітента випуск акцій є джерелом капіталу для створення акціонерного товариства або для його розвитку. Для інвестора головним інтересом є одержання доходу, який у цьому разі набирає форми дивідендів як частини прибутку акціонерного товариства.
Висновки. Підводячи підсумки, можна беззаперечно сказати, що фондовий ринок відіграє важливу роль у суспільному відтворенні. Адже основна функція ринку цінних паперів - мобілізація грошових засобів інвесторів для організації та розширення виробництва.
Друга функція - інформаційна. Вона полягає в тому, що ситуація на ринку цінних паперів повідомляє інвесторам інформацію про економічну кон’юнктуру в країні, і дає їм орієнтири для вкладання своїх капіталів. В цілому ж функціонування капіталу у формі цінного паперу сприяє формуванню эфективної та раціональної економіки, оскільки він стимулює мобілізацію вільних грошових ресурсів в інтересах виробництва та їх розподіл у відповідності до потреб ринку.
Як показує світовий досвід, ефективне функціонування ринку цінних паперів неможливе без регулюючої та контролюючої діяльності державних органів. В умовах становлення ринку цінних паперів функціонування подібних структур має велике значення.
Таким чином, фондовий ринок представляється як ефективний механізм функціонування ринкової економіки, інструмент мобілізації фінансових ресурсів та заощаджень населення, оптимального перерозподілу засобів, підвищення активності людини як реального власника.
Отже, проблем на фондовому ринку України достатньо і їх потрібно вирішувати. Більшість експертів та дослідників пов'язують подолання проблем із необхідністю удосконалення законодавства. На мою думку, стартовою позицією має стати визначена модель фондового ринку, це в свою чергу приведе до пріоритетних принципів цієї системи.
Так, сучасний фондовий ринок України є не тільки явищем суто економічного характеру, оскільки цивілізоване укладення угоди купівлі-продажу цінних паперів, послуг щодо посередницької діяльності тощо, як і у всіх без винятку країнах світу, вимагає стрункої системи правового регулювання дій учасників ринку. Останнє може здійснюватися державними органами (державно-правове регулювання) та окремими інститутами (інституційно-правове регулювання).
Отже, розвиток ринку цінних паперів є індикатором лібералізації економіки та успішного проведення ринкових реформ, створює важливий компонент сучасного механізму економічного регулювання, надає економіці певної гнучкості й мобільності, забезпечуючи можливість швидкого переливу ресурсів із одних галузей в інші та здійснення структурної перебудови виробництва.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року N 3480-IV.
Закон України ”Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.1991 №1201-ХІІ.
Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. - № 1560-XII
Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” від 6 лютого 2003 р. - № 485-ІУ.
ІІ. Монографії, статті, посібники:
Богачев С.В. Фондовые методы развития промышленных корпораций: вопросы теории и практики: Монография / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти.- Донецк, 2002. – 294 с.
Голоднюк І., Данейко П., Домбровскі М., Михайличенко М. Розвиток ринку фінансових послуг в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи. К.:CASE Україна, 2006. –21 с.
Доповідь Президента України Віктора Ющенка "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році" // Київ: Національний інститут стратегічних досліджень, 2006. — 162 с.
Stratilat Y.V.
student of the Department of Economics and Service
Kyiv National University of Technology and Design
(Kyiv, Ukraine)
STOCK MARKET & ITS ROLE
IN CAPITAL MANAGEMENT
Abstract: the peculiarities of corporate capital management are studied taking into account the concept of life cycle in corporations. The peculiarities of the structure of corporate capital at each stage of the life cycle of the corporation are determined, based on the peculiarities of the content of the stage. It is established that an effective system of corporate capital management at each stage of the life cycle in the development of the enterprise allows to take into account the interests of all stakeholders: owners, professional managers, investors and employees.
Keywords: corporate capital, structure of corporate capital, life cycle of corporation, elements of corporate capital.
Номер журнала Вестник науки №11 (44) том 1
Ссылка для цитирования:
Стратілат Ю.В. ФОНДОВИЙ РИНОК ТА ЙОГО РОЛЬ В УПРАВЛІННІ КАПІТАЛОМ // Вестник науки №11 (44) том 1. С. 54 - 65. 2021 г. ISSN 2712-8849 // Электронный ресурс: https://www.вестник-науки.рф/article/4897 (дата обращения: 25.04.2024 г.)
Вестник науки СМИ ЭЛ № ФС 77 - 84401 © 2021. 16+